​Імресіонізм – це напрям у мистецтві другої половини ХІХ століття,що перекладається як «враження».

Імпресіоністи прагнули передати власні враження від спостереження

швидкоплинного моменту, зафіксувати гру світла та тіні.

​

1. Поля Сезанна,

2. Поля Ґоґена,

3. Жоржа Сера,

4. нідерландця Вінсента ван Ґоґа та інших.

​ В чому відмінність постімпресіонізму й імпресіонізм ?

​

• У цій роботі Сезанн утілив новий систематичний метод зображення предметів

  з різних точок зору. Він надав форму цибулині, а потім наніс мазки з різних ракурсів. Те ж виконав із пляшкою.

  Бічна частина столу продемонстрована збоку,

  а поверхня столу – зверху.

  А щоб створити глибину, митець поклав ніж під кутом.

Хто ми? Та куди ми йдемо?».

Він відкинув традиційний спосіб читання картини (справа – наліво)і зробив навпаки (зліва – направо),як в арабській писемності чи івриті.

Три частини мали нагадувати середньовічні триптихи, що в європейських церквах також складалися з трьох частин.

​

1. Три питання в заголовку – це і є три частини.

2. Глядач має замислитися над трьома цими питаннями.

3. Відповіді завжди будуть різними.

4. Ґоґен спрощує кольори та форми.

5. Митець знову малює на грубій мішковині,

6. що надає зображенню текстурності.

7. Це цікавий візуальний досвід для глядача:

8. треба усвідомити, що картина двовимірна.

​

1. Художник ставив маленькі крапки чистих тонів,

2. які, змішуючись уже в оці глядача, мали створювати яскраві образи.

3. Цей метод називають дивізіоном, або пуантилізмом.

4. Спершу Сера накладав фарбу крихітними мазками,

5. але невдовзі почав використовувати рівновеликі крапки.

6. Кольорові крапки змушують картину бриніти.

7. Тіні теж відтворено за допомогою поєднань чистих тонів,

8. які до того ж створюють ефект сяйва.

9. Перспектива є добре продуманою і розрахованою.

10. Подібно до імпресіоністів,

​«Недільний день на острові Ґранд-Жатт».

​

Ван Ґоґ передає тло картини жовтими мазками,

що, за задумом художника, в поєднанні зі світло-коричневим і червоним

складає відчуття яскравості та нескінченної гри світла.

Автор передає фактуру в точковій, майже пуантилістичній манері.

Ван Ґоґ використовує густі мазки у вигляді пасти.

Така техніка отримала назву «імпасто».

​

художників постімпресіоністів об’єднує їхня ідея експериментаторства,

бажання бути інакшим художником, ніж інші.

Цей напрям виник у 1880-х роках та тривав до 1910-х.

За недовгий час митці заклали ідеї,

які стали дуже гарним корінням.