УРОК 7. ПРАВОПИС НЕ.

не/покоїтися про сина

не/завершена ще праця

не/довга, але цікава лекція

не/крутити носом

зупинився не/швидко не/глибока ріка

писав не/думаючи; розгулялася не/года

не/прийшов; давно не/здужає

зник не/сподівано, кімната не/прибрана

Я вже й пізніше, при дворі, в Парижі, шукав її у мармурі не/раз.

Не/спалося, а ніч, як море.

Тільки те не/зрадить серце, що любити поклялось.

Ніч не/рухомо тишею бринить.

Не/доведи, щоб розум задрімав.

Печаль виховує мене, не/дорікає.

Не/доженеш конем, що запізниш одним днем.

Глухий що не/дочує, то вигадає.

Вже не/далеко той час, коли оксамитовим серпанком молодого листячка вкриються розлогі крони кленів.

Коли засне глибоко місто не/спокійним сном, вона приходить здалеку до мене.

Куди не/глянь — скрізь розвернулося, розпустилося, зацвіло пишним цвітом.

У гущавині лісу не/вгамовно витьохкували солові, віщуючи прихід ранку.

Микола був не/молодий хлопець, а чоловік з довгими вусами, з міцним станом, широкими плечима та міцними руками.

Широкою долиною між двома рядами розложистих гір тече по Васильківщині не/величка річка Раставиця.

Як справжній митець, він, не/зважаючи на позірну відчуженість од світу, був чутливий до всього, що відбувалося довкола.

Не/свідомо, мимоволі тягнуло його під величну таємничу опіку.

В серцях у нас не/витончена мука, а радість голосиста і дзвінка.

Я закоханий палко, без міри у не/бачену вроду твою.

Народе мій, титане не/поборний, що небо підпирає голубе.

Ішли назустріч вічності і смерті дружини не/покірливих слов’ян.

Не/зв язаний сніп — солома.

Затужилося так в не/свободі.

Де багато кухарів, там собаки не/голодні.

У не/голодного на думці гульня, а в голодного — обід.

У польоті, ніким не/бачені, я спрямовую кораблі.

Регоче й гримить голубим океаном не/розтрачена радість моя.

Не/полоханий спокій над Києвом сонним дріма.

Хай падають із неба зорі, немов не/зібране зерно.

небавом, небога, негідницький

ненавидіти, небуття, невдаха

нездара, нетерплячка, нещастя

негода, неуважність, немовля