Однорідні та неоднорідні означення

Зверху сонце так і сипле теплим промінням у темну гущавину…

Людське море ти сило народная з чого ж ти собі зброю скуєш?

Все зберегла моя уява ті ночі зоряні ті дні

Теплий приємний вітерець колихає квіти

1,3

2,4

2,5

3,5

Робота виконана і так і сяк.

Холодне і молоде срібло сонця пізньої осені розлите по землі.

За селом вдень і вночі було чути гуркіт тракторів і комбайнів.

Його хочуть почути і дорослі і малі.

Величезна скляна будівля виросла перед нашими очима.

З кленового пагона зірвався широкий жовтий лист.

У хаті стояв густий передсвітанковий морок.

Випускники зібралися теплого з лагідними вечорами серпня.

Під осінніми високими зорями затихають оселі.

Сині зеленкуваті фіолетові присмерки спадають степом.

В гарячий літній день ліс на горах сяє а в долинах чорніє.

Надворі пахне молодим осокорячим листям.

У садках темніли купи вишень та стриміли здорові старі дикі груші.

Добра ласкава бабуся приголубила онука.

І ранкові й вечірні дороги таять у собі таємницю сподівання жаль

Сонце вдарило з-за лісу сильним потужним промінням на київські гори

3,4

1,3

2,3

2,4

Копита відбивали чіткий ритм і збуджений тим ритмом він навмисне прискорював біг.

Ось тільки в лісі туман тримається найдовше він тут хапається за кожний виярок.

Човен висувається з-під верболозу чорним клинцем і на воду сповзає дядькова тінь.

Оркестр шалів погрожував благав журивсь і плакав скрипок голосами.

Мене весь час то палило то морозило.

Зерно і камінь суша і вода достойні буть зображені в картині.

Любить він такі ночі безвечірні цю тишу і якусь таємничість у всій природі.

Над травою височіли безладно розкидані черешні яблуні груші.

На липах з’явилося свіже молоде пахуче листя.

Одшуміли над Придесенням перші весняні грози, потому настали теплі погожі дні.

Прийде пісня мов дружна весна шумовита рвучка голосна.

Якісь милі любі спогади та думки колисали його серце.