Пряма мова

«Гриміла наша мінометна і гриміти буде!», — запевнили товариші Васю на прощання.

«Денисе, відтепер кажи: пройшов Крим, Рим і будапештські труби» — не втримався Хаєцький.

Прилетіла ластівочка, стала собі щебетати, господаря викликати: «Вийди, вийди, господарю».

Котився віночок по полю, просився у женчиків додому — «Возьміте мене, женчики, з собою».

«Христе, тікаймо!», — твердо й рішуче прошепотіла до неї Олеся.

«Та не гавкай хоч ти мені», — жалівся дід.

Тоді громада загула прелюто: — «Вона ж свій злочин визнала прилюдно!

«Це я, ваш Пірат, впізнаєте? — гавкав він крізь сльози — О, який я щасливий!»

«Мати Божа, Царице небесна, гукала баба в саме небо, — святая великомученице, побий його!»

Олеся… промовляла тихо, утопаючи в нестерпній тузі, «Прощайте, не забувайте мене, не забудете?»

«Мамо… — і додав, дивлячись на матір: — Дозвольте вас так називати, бо ви ж така… як і моя мати».

Гальт! Руки вгору? Виходь!», гукнув німецький єфрейтор, з’явившись на порозі якраз в момент пострілу.

Подивився на чисту пелену снігу, а тоді написав пальцем великими літерами: «Судив і присуд виконав я — Григорій Многогрішний. ».

Мама довго мовчить, потім зітхає і каже: «Вона любила твою тата. А ти на нього схожий…»

«Цирк?……перепитав Оверко, — Рід наш великий, голови не щитані, крім нас двох, ще троє рід носять».

Нема Січі: очерети у Дніпра питають: «Де-то наші діти ділись, де вони гуляють?»

«Веди ж нас, Василю, до пана, — каже полковник Шрам. — Де він? Чи в світлиці, чи в пасіці?»

«Нащо ви одв’язали нашого коня та заперли в свій хлів? — крикнула Мотря: Не святі ж прийшли з неба та одв’язали його!»

Тоді вдова Бобсичиха озвалась: «Та вуха ж в’януть на таку олжу! Вона сама Грицькові нав’язалась».

Сидить на поріжку і обриває пелюстки на ромашці, шепочучи: «Є — нема, є — нема, є…»

«З тобою мова буде потім, — сказав Іван, — Я служу революції, Інтернаціоналу».

Запала тиша, як в страшному сні, Горбань сказав: «Причому тут пісні?»

«Хтось нетутешній, — бурчав крізь зуби. — Іч, іроди! Двоє, видать, були. Не тайгові — тайгові не порушать закону».

Вже як ішли в поле, сусід казав хлопцеві: «Перебрався б ти до нас!»

А: «П!»

«П», — а.

«П, — а, — п».

П! — а. — П!»

А: «П!»

«П», — а.

«П, — а, — п».

«П, — а: — П».

А: «П!»

«П», — а

«П, — а, — п».

«П, — а: — П».

А: «П!»

«П», — а.

«П, — а: — П».

«П! — а. — П!»