Дієприкметник

Дієприкметник — це особлива форма дієслова.

Пасивні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку виконує сам предмет.

Дієприкметник відповідає на питання хто? що?

Не з дієприкметниками завжди пишеться окремо.

Городи давно скопані.

Гори укриті лісом.

Рівними рядами стоять обважнілі плодами яблуні.

Двері в хату були зачинені.

З дверей виткнулось спершу відро, до половини наповнене водою, далі русява голівка дівчинки, нахилена набік до відра, а далі права рука піднята трохи догори.

Сидів я на дубовій колоді на сволок зрізаній, і дивився на небо.

За щедрівку ґазда виносив пригорщу вівса, намоченого у воді, і висипав його хлопцям у торбу.

Десь далеко на морі, оповитому темрявою світив вогниками пароплав.

зшитий, холодний, посіяний

підбілений, вимитий, прив’язаний

пекучий, печений, грізний

зелений, стоячий, забруднений

присудком

означенням

підметом

додатком

обставиною

зів"ялий, лежачий, сумуючий

дозріле, политі, освітлені

використаний, синіючий, фарбований

зажурений, битий, лежачий

іменника та числівника.

дієслова та іменника;

дієслова та прикметника;

прикметника та іменника;

виражає ознаку предмета;

означає дію або стан предмета;

вказує на додаткову дію.

виражає ознаку предмета за дією;

зніяковілий, змужнілий, існуючий

пом’якшений, м’який, зм’якшений

упорядкований, виконувана, в’ялий

працьовитий, працюючий, опрацьований