План уроку

1. ​Середньовіччя як період розвитку людства

2. Утворення «варварських королівств»

3. Франкська держава Меровінгів

4. Каролінги. Франкська імперія

5. ​Поділ імперії Карла Великого

Уперше термін «середні віки», або «середньовіччя», почали використовувати в  XIV— XVI  ст. італійські мислителі. Цією назвою вони позначали відрізок часу між двома «просвіченими» епохами  — античністю та Відродженням (Ренесансом).

Середньовіччя в  історії Європи охоплює приблизно тисячу років. Існують різні підходи до розгляду подій цієї доби. Чимало західноєвропейських вчених поділяють її на такі періоди: y Раннє середньовіччя (кінець V  — середина XІ  ст.)  — зародження та становлення західноєвропейської християнської цивілізації. y Зріле (Високе) середньовіччя (середина XІ  — середина XIV  ст.)  — розквіт західноєвропейської християнської цивілізації. y Пізнє середньовіччя (середина XIV  — XV  ст.)

Для вивчення історії середньовіччя використовують інформацію, отриману з  різних типів історичних джерел. До речових джерел належать залишки матеріальної культури минулого (будівлі, знаряддя праці, меблі, зброя, одяг тощо). Писемні джерела — це документи, літописи, історичні твори-хроніки й  інші писемні свідчення. Етнографічні джерела відображають особливості звичаїв, традицій і  фольклору, що збереглися до нашого часу. Чимало даних можна отримати з усних (легенди, перекази, казки тощо) і  мовних джерел (відомості з  історії розвитку мов). Лише поєднання інформації з  різних джерел створює цілісну картину життя людей у  минулому

Першу державу варварських племен на теренах Західної Римської імперії утворили вестготи в 418 р. за згодою імператора Гонорія. Вона отримала назву Вестготське королівство. Держави, утворені варварами, вчені назвали «варварськими королівствами». Приблизно в той самий час на півночі Африки виникло Вандальське королівство, у басейні річки Рона — Бургундське королівство, а на північному заході Піренейського півострова — Королівство свевів. Після усунення від влади останнього римського імператора Ромула Августула утворилося королівство Одоакра. Проти нового правителя виступив вождь остготів Теодоріх. У 493 р. він убив Одоакра і проголосив себе «королем готів та італіків». Остготське королівство Теодоріха стало найбільшою державою варварів.

Назву «франки» (у перекладі  — «вільні», «відважні») використовували від середини III  ст. щодо германських племен, які жили вздовж нижньої і  середньої течій річки Рейн. У 486  р. Хлодвіг об’єднав племена франків і  вирушив на завоювання римських володінь. У  вирішальній битві поблизу міста Суассон франки розгромили римські війська й  захопили Північну Галлію. Після підкорення Галлії Хлодвіг узяв собі титул «короля римлян». Перший писаний збірник законів Франкської держави мав назву «Салічна правда» (від племені салічних франків, із якого походив Хлодвіг). Це одна з найдавніших пам’яток звичаєвого права в Європі. Поява писаних законів засвідчила початок переходу франків від варварства до цивілізації.

У другій половині VII  ст. у  Франкській державі розпочалася доба «лінивих королів». У  цей час правителі з  династії Меровінгів залишалися при владі, але насправді всі справи в  державі вирішували старші управителі королівського палацу  — майордоми.

Наприкінці VII  ст. згуртованої і сильної Франкської держави не існувало, до того  ж їй загрожували арабські завойовники. Боротьбу проти них очолив майордом Карл Мартелл («Молот»). нефіцій. Із VIII ст. людей, які володіли бенефіціями, називали васалами, а  тих, кому вони служили,  — сеньйорами. Відносини між васалом і сеньйором створювали систему васалітету. Завдяки створенню важкої кінноти згодом зародилося середньовічне рицарство. Спираючись на кінне військо, Карл Мартелл розбив арабів у  732  р. в  битві під Пуатьє. Це зупинило просування арабо-мусульманських завойовників до Європи з  південно-західного напрямку.

Усе життя Карл Великий провів у воєнних походах, збільшуючи територію своїх володінь. Важкими і  тривалими для Карла Великого стали війни проти саксів (772—804  рр.). Спочатку він захопив майже всю Саксонію та спробував навернути її населення на християнство. У  відповідь сакси підняли повстання. Карлу тричі доводилося повертатися до завоювання Саксонії.. У 773—774  рр. Карл Великий завоював Королівство лангобардів та приєднав його землі до своїх володінь. У 778 р. франкське військо розбили араби та племена басків. Це була єдина воєнна поразка Карла Великого. У  788  р. він захопив Баварське герцогство, додавши його володіння до Франкської держави. Карл Великий воював проти слов’янських племен, а  згодом уклав із ними союз для боротьби проти аварів. За підсумками трьох походів (791—796  рр.) король розгромив їх і  знищив їхню державу.

Після смерті Карла Великого у  814  р. створена ним імперія проіснувала недовго. Це було закономірно. Король силою об’єднав різні за рівнем розвитку й культурою племена, у яких спільною стала лише християнська віра. За онуків Карла Великого  — Лотаря  ІІ, Людовіка  II й  Карла  II  — Франкська імперія розпалася. У  843  р. на з’їзді у  Вердені було укладено угоду про поділ імперії на три частини. Лотар  ІІ отримав Середньофранкське королівство з  імперськими містами Аахен і  Рим, Людовік  II Німецький  — Східнофранкське королівство, а Карл II Лисий — Західнофранкське королівство. Імператорський титул зберігався за Лотарем  ІІ, але якихось особливих прав це йому не давало. Поділ імперії започаткував три майбутні держави  — Німеччину, Італію та Францію.

Чи згодні ви з  тим, що вивчати добу середньовіччя за наявними історичними джерелами складніше, ніж історію стародавнього світу за її історичними джерелами? Чому?

Обговоріть, навіщо людині ХХІ  ст. вивчати історію.

Як утворилася і  чому розпалася Франкська імперія.

Як утворилися «варварські королівства»;

Рефлексія пройденого завдання.

За додатковими джерелами підготуйте презентацію за темою «Типи історичних джерел для вивчення історії середніх віків».

Домашнє завдання