Стан сільського господарства в часи десталінізації

​Частка території УРСР в СРСР становила лише 2,7%, тоді як сільськогосподарських угідь — 7,7%, а орної площі — 15,2%.

Окремі продукти хліборобства:
цукровий буряк — 61,5%,
кукурудза на зерно — 59,0%,
соняшник — 44,2%,
садові культури — 34,5%, 
льон — 30,3%
городина — 28,5%,
картопля — 25,8%,
пшениця — 24,0%.

Українське тваринництво:
продукція молока — 23,6%,
м'ясо — 22,8%,
яйця — 21,8%,
вовна — 6,0%.

Частина продукції сільського господарства УРСР йшла на експорт. У 1960-их pp. Україна експортувала до інших республік СРСР та до Східної Європи в середньому близько 5% продукції свого сільського господарства й імпортувала близько 2% свого споживання. Важливість українського сільського господарства для СРСР дещо зменшилася.

.З-поміж усіх сільськогосподарських угідь земля в користуванні усіх сільськогосподарських підприємств становила 42,2 млн га, державний запас (разом з лісовими господарствами) — 0,18 млн га, що вказує на те, що вільні землі в Україні були практично вичерпані.
Зростання засівної площі з 31,3 млн га у 1940 до 33,4 млн га в 1973 стало можливим лише внаслідок скорочення площі чистих парів — з 3,9 до 1,1 млн га.
Деяке розширення земельних угідь відбувалося шляхом меліорації неродючих земель: осушення боліт (з 1,0 до 1,6 млн га між 1963 і 1974), зрошування сухих земель, хоч ці заходи дуже дорого коштували. 
Чорнозем, що досі був основним земельним ресурсом, вичерпував свої сили і потребував хімічного угноєння навіть під зернові культури в Степу. На 1 га посівної площі 1964 року було внесено в ґрунт 22 кг мінеральних поживних речовин, у 1972 — 92 кг. Але й цього було недостатньо.
Довготривала глибока оранка чорноземів призвела була до спорошення поверхні. Періодичні посухи призводили до видування верхнього шару землі (т. зв. «чорні бурі»). У південному Степу посухи (зокрема весняні «суховії»), трапляються 5 — 6 разів на 10 pp., a в усій Україні — в середньому кожні 4 роки. (див. діаграму врожаїв зерна). Спроби перешкодити суховіям масовими лісонасадженнями в 1948 — 52 не вдалися. Натомість повільно розвивалось в Степу будівництво каналів, хоча без дорогих дренажних систем зрошування це призводило до утворення солончаків.

Робочу силу в сільському господарстві України оцінювали 1973 року у 8 млн осіб, у тому ч. 5,13 млн працювали в колгоспах, 1,08 у радгоспах і 1,79 млн на присадибних ділянках; у висліді міґрації (особливо молоді) до міст і за межі УРСР вона зменшувалася між 1959 і 1974 в сер. на 250 — 275000 осіб за рік.

Тоді на 100 га сільсько-господарських угідь припадало 18,7 працівника, один працівник обробляв 5,34 га землі (в США — 99,5 га)

Продуктивність праці, хоч і зростала, але все ще була через нестачу знарядь механізації, капіталовкладень та відносне аґрарне перенаселення на Правобережжі й на Західній Україні занадто низькою.
В Степу й на Лівобережжі натомість відчувалась деяка нестача робочої сили, особливо під час жнив.
Сезонність праці призводила до того, що в середньому по Україні колгоспник працював лише 203 дні (у 1970), в радгоспах — 275 днів.
З сезонністю й безробіттям поступово боролися будівництвом міжколгоспних, колгоспно-радгоснних та радгоспно-промислових підприємств для переробки сільськогосподарської сировини (консервування овочів, виробництво цегли тощо).

Переважна більшість робочої сили в сільському господарстві й далі була некваліфікованою: 1974 у колгоспах нараховувалося лише 458 200 трактористів і комбайнерів та 199700 шоферів; у радгоспах відповідно: 112400 і 66400 (на 1974 рік існувало 7 983 колгоспи, 1 674 радгоспи і 2 167 інших державних та кооперативних сільсько-господарських підприємств).

​1946-1950 рр -189 млн карб
1951-1955 рр - 465 млн карб
1956-1960 рр -906 млн карб
1961-1965 рр - 1407млн карб

​ Капіталовкладення в сільське господарство України були найефективнішими як порівняти з усім СРСР. Проте, частка УРСР у капіталовкладеннях в сільське господарство СРСР. становила лише 17,2% (за 1966 — 73), тобто Україні капіталу не додавали.

Відсоток продукції с. г. України, що закуповується примусово державою

Відсоток продукції С. г. України, що закуповується примусово державою