​1. Трактування тексту

З одного боку, текст — це будь-яке висловлювання, що складається з одного чи кількох речень, з іншого — таке мовне утворення як повість, роман, епопея.

Термін текст застосовують для позначення не лише цілісного висловлювання, а й відносно закінченого за змістом уривка.
Вживають це слово і в інших, нетермінологічних значеннях,
наприклад, “текст вправи”, “текст до кадрів фільму” ,
що створює певні незручності в розумінні.

Слово текст латинського походження і в мові-продуценті
позначало “тканину, сплетіння, з’єднання”.
Термін текст зберіг первісне значення і позначає
завершене мовне утворення.

​Будь-який текст поєднує план змісту і план вираження. План змісту тексту — це його смисл. План вираження — мовне оформлення.


І. Ковалик текст трактує як писемний чи усний потік, що являє собою послідовність звукових, графемних елементів у синтаксичних структурах (реченнях), які виражають комплекс пов’язаних між собою суджень.


Текст може бути різний: художній і нехудожній (науковий, офіційно-діловий, публіцистичний), то кожен із них вимагає своєрідного підходу. Зокрема інформація, що міститься в нехудожньому тексті, завжди достатньо чітко співвідноситься з певною ділянкою дійсності й зорієнтована на конкретне коло адресатів. Заміна конкретних індивідуумів у цій групі текстів до кардинальних змін у сприйнятті інформації не веде. Інша річ — художній текст. Співзвучність чи неспівзвучність окремих естетичних, психологічних, емоційних, ідейних поглядів автора і читача зумовлюють можливість різного трактування (інтерпретації) одного й того самого твору різними митцями: режисерами, акторами, критиками.

2. Категорії тексту

Основними ознаками тексту, за І. Коваликом, є:
— цілісність;
— зв’язність;
— членування;
— лінійність;
— інформативність;
— структурно-смислова завершеність

​Цілісність тексту, тісний взаємозв’язок його складників, отримала у сучасній лінгвістиці ще назву когерентність.

Вона може бути смисловою, структурною (граматичною), комунікативною.

Цілісність тексту пов’язана також із взаємодією колізій і континууму. Термін континуум означає безперервне утворення чого-небудь, тобто нерозчленований потік руху в часі й у просторі. Континуум як категорію тексту можна уявити собі як послідовність фактів, що розгортаються у часі й просторі, причому розгортання подій відбувається неоднаково у текстах різних типів.

​Засобами ланцюжкового зв’язку є смислові повтори:
Наприклад: “Нещодавно у Львові відкрилася виставка... Вона була організована... Експозиція містить...”

Паралельний зв’язок : “На олімпійських іграх в Сеулі Україна отримала першу перемогу. її спортсменка Оксана Баюл достойно виборола найвищу нагороду — золоту медаль" (З газети).
Тематичний зв’язок. Це зв’язок між елементами змісту і цілісним змістом кількох речень: “Сім футів під кілем" побажали вчора моряки Латрії своїм колегам річникам”. “Новий теплохід “Борис Пускаускас” відкрив трасу Рига-Таллін-Рига” (3 газети).

Корелятивний зв’язок спостерігається у тих випадках, коли друге речення під впливом дії компресії неповне (його кваліфікують як відокремлений зворот, відокремлене речення, парцельована частина), наприклад: “Цей випадок свідчить про те, яке рідкісне обдарування має цей актор — обдарування доторкатися до душі кожного глядача зокрема”.
Для позначення тих чи інших типів і засобів зв’язаності використовують ще термін когезія (англ. соНеаіоп — зчеплення). Це особливі види зв’язку, що забезпечують континуум, тобто логічну послідовність (темпоральну або просторову), взаємозалежність окремих повідомлень, фактів, дій і под
Засоби когезії у тексті можна класифікувати за різними ознаками:
— логічними; — асоціативними; — образними; — композиційно-структурними; — стилістичними; — ритмоутворювальними тощо