​

Звертання - це особлива група слів, що називають особу, а іноді - неживий предмет, до якого звертається мовець: Люблю тебе, моя ти пісне, тобі я дякую за все.

Звертання виражається іменником у КЛИЧНОМУ  відмінку або в називному в значенні кличного. Інколи в ролі звертання виступають слова інших частин мови, вжиті у значенні іменника: Будь щаслива та здорова, чорноброва!

Звертання можуть займати будь-яке місце в реченні. Самі ж членами речення не виступають і не утворюють з іншими членами речення словосполучень.

Звертання вимовляються з ОКЛИЧНОЮ інтонацією, високим тоном, особливо на початку речення. У вимові перед звертанням паузи зазвичай немає, є пауза, як правило, після нього. Якщо звертання стоїть у середині речення, воно читається швидким темпом.

На письмі звертання виділяється комами. Проте, коли звертання стоїть на початку реченні і вимовляється з окличною інтонацією, після нього ставиться знак оклику, а наступне слово в такому випадку пишеться з великої літери: Життя моє! Дозволь тебе любити.

Перед звертанням часто бувають вигуки, які від звертання виділяються комами. Не виділяються лише слова О, ОЙ, якщо вони вжиті як підсилювальні частки.

Дякую за увагу!