​

Події 1648-1649 рр. Зборівський договір
§ 20-21 (пункт 3) Виконайте онлайн-вправу «Перші перемоги Б. Хмельницького»
Поясніть, у чому полягало історичне значення Зборівського договору.

Козаки із полку Максима Кривоноса використали унікальний прийом для полегшення переправи через річку Рось - вони просто за один день збудували греблю, загативши річку впоперек течі

Сучасники оцінювали становище Речі Посполитої як катастрофічне: «Оскільки жодна сила вже не стояла на перешкоді, татари і козаки вдерлись аж під Білу Церкву… могли загрожувати навіть Кракову і Варшаві, не зустрічаючи опору. Бо такий страх запанував, що всі думали більше про втечу, ніж про оборону».

Не змирившись з поразками весни-літа, у вересні 1648 р. Влада Речі Посполитої виставила нове військо. Очолили його одразу три полководці.

Історичні подробиці

Б. Хмельницький жартома назвав польських керманичів «Перина, латина, дитина», бо Домінік Заславський був розніженим, Микола Остророг славився своєю ученістю, а Олександр Конецпольський був ще досить молодою людиною.

Увесь народ… вся чернь вітала його. Академія вітала його промовами та вигуками як спасителя народу від рабства польського, як Мойсея

​

23 грудня 1648 р. Київ вітав Б. Хмельницького як Мойсея-визволителя.
Переможця особисто зустрічали єрусалимський патріарх Паїсій і київський митрополит Сильвестр Косів.

У лютому 1649 р. під час перемовин із послами Речі Посполитої про перемир’я Б. Хмельницький виступив із промовою, яку історики визначають як програму державотворення

Правда те, що я мала й незначна людина, але Бог дав мені, що я є одновладцем і самодержцем руським. Виб'ю з лядської неволі ввесь руський народ, а що перше я воював за шкоду і кривду свою, тепер буду воювати за нашу православну віру. За кордон на війну не піду, на турків і татар шаблі не підніму, досить маю на Україні, на Поділлі й Волині, досить вигоди, достатку й пожитку в землі та князівстві своєму, по Львів, Холм і Галич. А ставши над Віслою, скажу дальшим ляхам: сидіть, мовчіть, ляхи! А будуть і за Віслою кричати, знайду я їх там напевно. Не залишиться мені нога жодного князя і шляхетки тут, на Україні; а схоче котрий з нами хліб їсти, хай буде послушний Запорозькому Війську»

А. Кисіль прагнув повернути лад, що існував на українських землях до війни. Водночас він хотів посилити вплив русинської православної шляхти, до якої сам належав. Це метання між двома таборами призвело до логічного фіналу: «і від поляків я маю біду, і від своїх — русинів — також».

​

​Переяслів, 1649 р.

​козацький полковник, дипломат