Відкриття нуклеїнових кислот

1868: Швейцарський лікар Фрідріх Мішер виявив нуклеїнові кислоти у ядрах лейкоцитів гною.
1953: Англійські учені Д. Уотсон і Ф. Крік встановили, що ДНК складається з двох полінуклеотидних ланцюгів, утворюючи подвійну спіраль.

• Структура ДНК: два закручених ланцюги

• Крок спіралі: 3,4 нм

• Діаметр: невідомо

Відкриття структури ДНК

Відкриття структури ДНК в 1953 році Френсісом Криком та Джеймсом Уотсоном було проривом у молекулярній біології. ДНК - це дволанцюгова молекула, де фосфатні угрупування знаходяться зовні спіралі, а азотисті основи - усередині. ДНК є крихкою молекулою, тому необережне перемішування може призвести до розриву ланцюгів. Види нуклеїнових кислот включають ДНК, РНК, іРНК, тРНК та рРНК, які є полімерами з нуклеотидів.

Відкриття нуклеїнових кислот

• ДНК: ядро, мітохондрії, пластиди, носій та охоронець спадкової інформації
• РНК: іРНК - ядро, цитоплазма; рРНК - рибосоми, цитоплазма, ядро; тРНК - цитоплазма, ядро. Входить до складу вірусів.
• Структура ДНК: азотиста основа, цукор (дезоксирибоза), фосфатна група

Структура ДНК

ДНК - макромолекула, складена з двох ланцюжків, які утворюють спіраль. Кожен ланцюжок складається з нуклеотидів, що містять фосфат, пентозу (рибозу або дезоксирибозу) та азотисту основу. Властивості ДНК включають реплікацію, транскрипцію, репарацію та денатурацію. Правила Чаргаффа, встановлені Ервіном Чаргаффом у 1950 році, допомогли розкрити особливості структури ДНК.