​​Листок має  листкову пластину, черешок, основу і прилистки.

Основа листка — частина листка, якою він сполучається із стеблом і до якої кріпляться інші частини листка. Основа, яка охоплює стебло, як трубка, захищає пазуху листка із пазушною брунькою називається піхвою.

Прилистки — це пара листоподібних придатків на основі листка по боках від черешка. Захищають пластину листка, яка розвивається.

Черешок — звужена пружна частина листка, яка орієнтує листкову пластину до найкращого положення відносно сонця.

Листкова пластина — плоска частина листка, яка виконує функції фотосинтезу і випаровування.

Листки, що мають черешки, називають черешковими. Листки без черешків називають сидячими.

​Черешкові листки є у кропиви, липи, клена, дуба, осики, тополі, берези, яблуні, груші, вишні, сливи, аличі, волоського горіха, апельсина, мандарина, огірка, тощо. Сидячі листки — у кульбаби, алое, льону, цикорію, пшениці, ромашки, гвоздики, тощо.

За формою листки бувають округлими, овальними, серцеподібним, голчастими, тощо.
Прості листки складаються з однієї листкової пластинки. Таке листя у берези, клена, дуба, черемхи та інших рослин.

Складні листкискладаються з декількох листових пластинок, з'єднаних із загальним черешком невеликими черешками. Такі листки — у горобини, ясена та багатьох інших рослин.

Листкорозміщення може бути:

• кільчастим — у вузлах стебла розвивається декілька листків (елодея);

• почерговим — до кожного вузла стебла прикріплений один листок (таке лискорозміщення мають верба, яблуня, пшениця, шипшина);

• розетковим —  з одного центру виходить декілька листків (подорожник);

• супротивним — у кожному вузлі розташовано по два листки один навпроти одного (таке листкорозміщення мають гвоздика, бузок, кропива).

​Жилки. Вони представлені пучками провідної і механічної тканини та є опорним каркасом для листкової пластинки.
Основні функції жилок:

• пересування води і мінеральних речовин;

• відтік органічних речовин з листків до інших органів;

• волокна, що входять до складу жилок, надають листкам міцності та пружності.

подорожник, конвалія

пшениця, кукурудза, просо.

листок дуба

листок клена

Дуже витягнуті клітини з товстими стінками — волокна — надають листу міцність. По судинах пересуваються вода і розчинені у ній мінеральні речовини. Ситовидними трубками пересуваються розчини органічних речовин.

Вегетативне розмноження — розмноження за допомогою вегетативних частин рослини: стебла, коренів, листків, цибулин, бульб тощо. Нова особина наслідує усі ознаки і властивості материнського організму.

За допомогою відводків. Такий спосіб використовується для розмноження смородини, аґрусу, калини та інших рослин.

Влітку від материнського рослини суниці або полуниці відростає декілька повзучих пагонів — вусів.
журавлина, горлянка, луговий чай

Розмноження кореневищами характерно для таких бур'янів, як пирій, яглиця, деревій, мати-й-мачуха.

Бульби використовують для розмноження картоплі і топінамбура.

Цибулинами розмножують часник, цибулю, гіацинти, крокуси, проліски, тюльпани, нарциси, лілії.

Стебловими живцями
тополю, вербу, смородину, троянди, аґрус, флокси,бальзамін, колеус, пеларгонії

Кореневі живці
садова малина, шипшина, деякі сорти яблунь і декоративних рослин.

У таких рослин як осика, горобина, тополя, бузок, вишня, малина, осот, іван-чай з придаткових бруньок на коренях виростають пагони — кореневі відводки.

Деякі види кімнатних рослин — бегонію-рекс, сансевьєру, сенполію розмножують листовими живцями.

Вивідкові листкові бруньки — спеціалізовані бруньки, з яких розвиваються маленькі рослини з повітряними коренями.

Дичка (дичок)— молода рослина, вирощена з насіння плодового дерева.
Вічко або живець культурної рослини, взятої для щеплення, називається прищепою, а дичка, до якого прищеплюють, — підщепою.

Щеплення брунькою (вічком) — окулірування

Культура тканини — це спосіб штучного вегетативного розмноження рослин з клітин твірної тканини.