Іван Нечуй-Левицький

Добрий день, пане Іване, яке Ваше справжнє ім'я та як виник Ваш псевдонім?

Добрий день! Моє справжнє ім'я - Іван Левицький. А історія виникнення псевдоніму досить проста: я додав до справжнього ім'я частинку "нечуй", щоб мій батько не чув про сина-письменника.

Перепрошуємо, у Вас були погані стосунки з батьком?

Мій батько був парафіяльним священиком, освіченим та вимогливим. Заснував українську школу для дітей місцевих селян, яку утримував власним коштом. Проповіді виголошував українською. Я можу сказати про те, що він дав мені багато, оскільки завжди турбувався про мою освіту: після того, як його школу зачинив поміщик, я продовжив навчання у духовному училищі в Богуславі, де вчителював мій дядько. Але батько хотів, щоб я продовжив його справу і став священиком, проте у мене були свої погляди на життя.

Чи правда, що Ви знаєте кілька мов?

Так. Я був не дуже задоволений рівнем знань у духовному училищі, тому самотужки вивчав французьку й німецьку мови, читав твори української та російської класики, європейських письменників: Данте, Сервантеса, Лесажа та ін., цікавився творами прогресивних філософів того часу.

Ми знаємо, що за якийсь час Ви почали викладати. Зокрема нам відомо, що Ви викладали не тільки українську, а й російську мову

Так. В 1865 році я закінчив академію із званням магістра, але відмовився від духовної кар'єри й викладав російську мову, літературу, історію та географію в Полтавській духовній семінарії.

Згодом я працював викладачем у Королівстві Польському, жіночих гімназіях Каліша та Седлеця. У той час, після придушення Січневого повстання 1863 року, там повсюдно розгорнулася русифікація, особливо в закладах освіти. Таким чином, я як викладач російської мови та літератури, мимоволі став русифікатором краю. Тому і попросився на інше місце служби. Спершу мені відмовляли, та я через скандал — єдиний у своїй службовій кар'єрі — все-таки наполіг і переїхав до Кишинева.

Саме в цей час Ви і почали писати?

Саме так! Моє захоплення письменницькою діяльністю розпочалося саме у 1860-х роках. Мої твори почали поширюватися, ставати відомим і у 1885 році я зміг повернутися до Києва і повністю присвятити себе мистецтву.

Чи великий дохід принесло Вам мистецтво?

На жаль, ні. Мені довелося жити у злиднях, через що я опинився поза межами політичного процесу 1917 року, хоча за півстоліття моєї творчої діяльності я написав понад п'ятдесят високохудожніх романів, повістей, оповідань, п'єс, казок, нарисів, гуморесок, літературно-критичних статей.