Пряма мова

речення, що вказує, кому належить пряма мова;

речення, що вказує на манеру вести розмову;

речення, що вказує, кому належить пряма мова, за яких обставин висловлена, яка манера вести розмову в людини та інше;

речення, що вказує на опис ситуацій мовлення.

«Чи бачили таке, — сказав батько і, помовчавши, додав: — Готовий хлібороб, одним словом».

«Яка ти розкішна, земле, думала Маланка. Весело засівати тебе хлібом, прикрашати зелом, заквітчати квітами».

«Ото воно там якраз і було, — сказав мій візник, — отам, де стовп».

«Васильку, а йди сюди» — гукнув з подвір’я батько.

«Голубчику, рятуй!» — тут простогнала Щука.

«Чого ти журишся?» — вона спитала тихо.

«Ніщо так не красить людину, як натхнення», — подумала Ярославна.

А: «П (?)».

«П», — а.

«П (!)» — а.

«П», — а, — «П».

"Ти старший, ти і перемагай, - сказав брат і додав: (...) А мені ще треба тренуватися".

Брат сказав (...) "Ти старший, ти і перемагай, а мені ще треба тренуватися".

Брат сказав (...) "Ти старший, ти і перемагай", -- а сам пішов тренуватися.

нічого не зрозумів

залишилися питання

все зрозумів