Аналіз працересурсного потенціалу Індії, Китаю, Японії.

• графічне зображення розподілу населення за статтю та віком, що використовується для характеристики статево-вікового складу населення.

• Висота піраміди характеризує тривалість життя населення.

• Ширина основи показує кількість новонароджених хлопчиків (ліворуч) та дівчаток (праворуч).

• Стовпчики гістограми показують кількість чоловічого та жіночого населення у певному віковому інтервалі (через 1, 4 або 5 років). За ними можна визначити співвідношення чоловічого та жіночого населення різних вікових груп: 0-15 років, 15-60 років; 60 і більше років.

​У країнах, де триває значне демографічне зростання

(наприклад, в Індії) статево-вікова піраміда має форму «парасольки», у якій більшість населення становлять діти різного віку. У цих країнах поряд з високою дитячої смертністю й нетривалим середнім віком життя (особливо в сільській місцевості), збереглись традиції ранніх шлюбів і багатодітності в сім'ях.

«Парасолька»

• У країнах, що розвиваються, переважає структура у формі «трикутника», що показує демографічну врівноваженість працюючого й непрацюючого населення. Цей тип також домінує у країнах, що пройшли демографічний перехід і впровадили результативну демографічну політику, а саме: підтримання народжуваності й імміграції молоді в трудовому віці, виплату пенсій за віком, різні види соціальної допомоги, у т. ч. по догляду за дитиною тощо

• (наприклад, у Нідерландах).

​Статево-вікова піраміда у формі «шолому»

характерна для розвинених країн (наприклад, Австрія), у яких незначна народжуваність призводить до фактично однакової кількості дітей та людей працездатного віку.

​На шлюбно-сімейну структуру та зниження народжуваності впливає тенденція брати шлюб після 30 років, відкладаючи народження першої дитини, що не сприяє створенню багатодітної сім'ї. Така демографічна ситуація, зберігаючись упродовж тривалого часу, відображається пірамідою типу «дзиґи» — кількість немовлят рік у рік скорочується, частка бездітних сімей або одинаків зростає. Така ситуація можлива за умов державної політики зі стримування імміграції, як у Швейцарії.

​Найпоширенішою у світі є тип статево-вікової піраміди у формі «капелюха» (наприклад, США). Після переходу від розширеної до звуженої моделі в умовах довготривалої стабільної політико-економічної ситуації мали місце «бебі-буми» — періоди різкого зростання народжуваності, коли з'являлись великі групи населення одного віку. Інший період настає з досягненням людьми цієї групи похилого віку — починається демографічне старіння населення.

​Як  приклад, можна  розглянути  піраміду  для  однієї  з  країн.

​За  статево-віковою  пірамідою  Афганістану  ми  можемо  визначити, що  країна  має  другий  тип  відтворення  населення (традиційний). Це  можна  визначити  по  зростаючій  динаміці  народжуваності. Також  ми  можемо  сказати, що  в  найближчі  25  років  буде  зростати  кількість  працездатного  населення, що  призведе  до  значного  надлишку  трудових  ресурсів.

​

​Особливість Китаю — переважання хлопчиків у молодшій категорії. Це пов’язано з демографічною політикою, яка здійснювалася від 1980-х рр. під гаслом «одна сім’я — одна дитина». Китайці різними шляхами прагнули (і прагнуть), щоб у сім’ї обов’язково народився син (через нього передається культ предків). Це призвело до значного перевищення​ кількості чоловіків у віці від народження до30 років (на 100 жінок припадає 115 чоловіків) і​ спричинило унікальну проблему - ​недостатню кількість жінок-наречених У старшій віковій групі, як і в більшості країн, навпаки — жінок більше, ніж чоловіків.

​