відкритий урок

​ХВОРОБИ НОВОНАРОДЖЕНИХ, ПОВ'ЯЗАНІ З ПОЛОГОВИМИ ПРОБЛЕМАМИ

1. ​ Тема «Патологія новонароджених, що пов’язана з пологами» включає вивчення післяпологової енцефалопатії та асфіксії при народженні. Асфіксія при народженні дітей є однією з головних причин смерті новонароджених.

2. Найбільш серйозним ускладненням цієї патології є гіпоксично-ішемічне і травматичне пошкодження ЦНС.

3. За даними світової літератури у 20% дітей з ДЦП, патологія асоційована з анте- або інтранатальною гіпоксією, асфіксією при народженні та післяпологовою енцефалопатією.

4. ​ Майже у 2% новонароджених виникають ознаки післяпологової енцефалопатії, як наслідок травми під час пологів. Причинами таких травм стають асфіксія немовлят під час пологів, гіпоксія плоду під час внутрішньоутробного  розвитку, ЗВУР плоду, вроджені вади розвитку.

​1.Ознайомитись з (ß-I): 

-статистикою щодо поширеності асфіксії по Вінниці та Вінницькій області серед новонароджених;

-історичними даними розвитку неонатології як окремої науки;

​

2. Знати (ß-II):

-визначення, етіологію, класифікацію асфіксії при народженні;

-етапи медсестринського процесу при асфіксії при народженні;​

-профілактику асфіксії при народженні;

-визначення , етіологію післяпологової енцефалопатії;

-етапи медсестринського процесу при післяпологовій енцефалопатії;

​-профілактику післяпологової енцефалопатії.

​

​

3. Оволодіти методикою (ß-ІІІ):

-оцінки стану новонародженого при асфіксії за шкалою Апгар;

-оцінки стану новонародженого при післяпологовій енцефалопатії;​

-проведення реанімаційних заходів новонародженим при асфіксії;

-надання невідкладної допомоги при судомному синдромі;

​

​

​

​Неонатологія відокремилась від педіатрії та акушерства наприкінці XIX — початку XX ст.

​

​У 1960-х роках із появою штучної вентиляції легень новонароджених розпочався стрімкий підйом неонатології.

​Терміни неонатологія та неонатолог 

запропоновані американським педіатром Александром Шаффером у 1960 році в посібнику «Хвороби новонароджених».

​

1952 року Вірджинія Апгар описала шкалу Апгар як засіб оцінки стану новонародженого.

​

​

​ХВОРОБИ НОВОНАРОДЖЕНИХ, ПОВ'ЯЗАНІ З ПОЛОГОВИМИ ПРОБЛЕМАМИ

ПЛАН

​

​

​ 1. Асфіксія при народженні: визначення, етіологія, класифікація.

2. ​Етапи медсестринського процесу при асфіксії при народженні.

3. Профілактика асфіксії при народженні.

4. Післяпологова енцефалопатія новонародженого: визначення, етіологія.

5. ​Етапи медсестринського процесу при післяпологовій енцефалопатії;

​ 6. Профілактика післяпологової енцефалопатії.

​

​

​

​ ​Це патологічний стан, який виникає внаслідок гіпоксії та гіперкапнії плоду в анте- і(або) інтранатальному періоді і характеризується порушенням функцій життєво важливих органів і систем у дитини після її народження.

​В антенатальному періоді:

-захворювання матері (захворювання серця, бронхолегеневої системи, анемія, шкідливі звички, професійні шкідливості);

-​порушення матково-плацентарного кровообігу (патологія прикріплення плаценти , її інфекційне та дистрофічне ушкодження);

-​захворювання плода (   важкі форми ГХН, генералізовані ВУІ, вади розвитку).

​

​В інтранатальному періоді:

-захворювання матері (геморагічний, анафілактичний, кардіогенний шок, емболія навколоплідними водами);

-​порушення матково-плацентарного кровообігу (передчасне відшарування плаценти, розрив матки,обвиття пуповиною тіла дитини, справжні вузли пуповини, випадіння петель пуповини);

-захворювання плода ( травма ЦНС, аспірація навколоплідними водами).

​

​

Ступені асфіксії

​

-помірна: Апгар - 4-7 балів;

-​важка: Апгар - 0-3 бали.

​

I етап​

Медсестринське обстеження​

​ - скарги пацієнта;

-​ анамнестичні дані;

-​ об'єктивне обстеження.

​

​

​

​ Порушення дихання:

-нерегулярне дихання;

-відсутнє дихання.

​Блідість або ціаноз шкіри.

​

​ Звертається увага на анамнез, в якому підкреслюються чиники, які вказані в етіологічних факторах.

​

​

Помірна асфіксія

​-Дихання нерегулярне, менше 40 за 1 хв

-ЧСС становить 100 і >;

-помірно знижений м’язевий тонус; -гримаса у відповідь на подразнення;

-​дитина млява;

-фізіологічні рефлекси пригнічені;

-шкіра ціанотична або бліда.​

​

​

​

​

​

​

Важка асфіксія

​-Дихання відсутнє або утруднене з апное;

-ЧСС при народженні 80 за 1 хв і знижується;

-шкіра бліда;

-м’язи атонічні;

-рефлекси відсутні.​

​

​

​

​

​

​

-Відсутність або поодинокі дихальні рухи;

-слабкий крик або його відсутність;

-брадикардія, поодинокі серцеві скорочення.

​

​

​

​

​

​

​1. Підготовка необхідного оснащення і інструментарію для надання невідкладної допомоги при асфіксії (теплі стерильні пелюшки, валик під плечі, гумова груша, мішок Амбу, ларингоскоп, ендотрахеальна трубка, пупковий катетер та ін.).

​2. Після надання невідкладної допомоги:

2.1. Підготовка пацієнта та взяття біологічного матеріалу для лабораторних досліджень.

2.2. Спостереження за пацієнтом та вирішення його дійсних проблем.

2.3. Виконання лікарських призначень.

2.4. Вирішення супутніх проблем та потреб пацієнта.

2.5. Навчання оточуючих елементам догляду за хворою дитиною.​

​

​

​

​

​

​​1. Спостереження за пацієнтом, який народився після вилиття чистих навколоплідних вод та вирішення його дійсних проблем:

1.1. Положити новонародженого під джерело променевого тепла.

1.2. Висушити новонародженого, забрати вологі пелюшки.  

​

​

​

​

​

​

1.3.    Забезпечити прохідність дихальних шляхів:

-Надати правильне положення дитині – на спині з помірно розігнутою шиєю (валик класти під плечі).

​

​

​

​

​

​

-стерильним гумовим балончиком проводити відсмоктування слизу спочатку з рота, потім – з носа, тривалість процедури – 5 с.

​

​

​

​

1.4. Провести стимуляцію дихання за допомогою прийомів:

- поплескування по підошві

- постукування пальцем по п’яті

- розтирання долонею спини.

Прийоми повторити 2 рази, тривалість маніпуляції – 20 с.

​

​

​

​

1.5. Якщо спонтанне дихання не відновилося - проводиться ШВЛ за допомогою мішка Амбу з частотою 40 за 1 хв.

​

​

​

​

​

1.6. Через 30 с після ШВЛ провести підрахунок ЧСС за 6 с. і помножити на 10. Якщо ЧСС менше 80 за 1 хв. і не зростає, то проводиться інтубація трахеї з подальшим проведенням ШВЛ та розпочинають непрямий масаж серця.

​

​

​

​

​

Непрямий масаж серця:

-проводиться шляхом натискання на нижню третину грудини:

-великими пальцями обох рук або -вказівним і середнім пальцями правої руки;

-частота 90-120 за 1 хв.

-глибина компресії 1-1,5 см;

-3 компресії на груднину - на 1 вдих ШВЛ.

(3:1)​

​

​

​

​

​

​

​

1.7. Якщо ЧСС не збільшується, за призначенням лікаря в/в, у вену пуповини через пупковий катетер вводять епінефрин (адреналін) у розведенні 1:10000 - 0,1-0,3 мл/кг.

​

​

​

​

​

​

​

1.8.    При наявності спонтанного дихання, ЧСС більше 100 в 1 хв., колір шкіри рожевий новонароджений переводиться до палати інтенсивної терапії.

​

​

​

​

​

​

​

​​2.1. Підготовка пацієнта до взяття крові з вени для визначення вмісту калію, натрію, кальцію, р-н крові, рівня глюкози.

​

​

​

​

2.2. Створення комфортних умов для пацієнта в кювезі:

-оксигенотерапія. 

-температура 32-34^оС;

-вологість 90%​

-годування новонародженого - через зонд, з ложечки;

​

​

​

​

​

​

​

​

​

2.3. Контроль за станом дитини:

- ЧСС;

- ЧД;

- сатурація;​

- t^o тіла.​

​

​

​

​

​

​

​

​

​3. Виконання призначень лікаря:

-​  при гіповолемії вводять внутрішньовенно повільно 0,9%  ізотонічний розчин натрію хлориду у дозі 10 мг/кг маси тіла протягом 10 хв.;

-застосовують 4,2% розчин натрію бікарбонату внутрішньовенно в дозі 4 мл/кг лише під час тривалої реанімації, тільки при ШВЛ;

- симптоматична терапія.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​4. Вирішення супутніх проблем та потреб пацієнта.

5. Навчання матері та оточуючих елементам догляду за хворою дитиною.​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

- Покращення загального стану пацієнта;

- нормалізація діяльності сецево-судинної та дихальної систем;

- виявлення та оцінка нових проблем та потреб пацієнта(ускладнень асфіксії) з відповідною корекцією медсестринських втручань.​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

- Антенатальна;

- корегуюча терапія вагітних;

- раціональне ведення пологів.​

​

​

​

​

​

​

​

Це ураження ЦНС внаслідок травматичного та гіпоксичного ушкодження головного мозку під час пологів.

Результатом травматичного та гіпоксичного ушкодження мозку можливі різні прояви мозкових порушень.

​

​

​

​

​

​

​

-Недоношеність;

-затримка внутрішньоутробного розвитку;

-дія тератогенних і мутагенних чинників;

-переношеність;

-аномалії пологової діяльності;

​-захворювання і стан матері, які призводять до хронічної гіпоксії плода;​

-невідповідність розмірів плоду до розмірів тазу;

-сідничне передлежання​;

-інструментальні втручання при пологах.​

​

​

​

​

​

​

​

​Скарги пацієнта:

Млявість, зниження рухової активності, здуття живота -синдром пригнічення.

Підвищений тонус м’язів, тремор - синдром гіперзбудливості.

Клонічні та тонічні судоми - судомний синдром.

​

​

​​Скарги пацієнта:​

Неспокій, збудження, сон неспокійний, поверхневий - гіпертензивно-гідроцефальний синдром.

​

​

​

​

​​

​

​

​

Звертається увага на анамнез, в якому підкреслюються чиники, які вказані в етіологічних факторах.

​

​

​

​

Синдром пригнічення (гіпотонія м’язів, пригнічення вроджених рефлексів, порушення смоктання).

Синдром гіперзбудливості (зригування, тремор кінцівок, "мозковий крик").

​Судомний синдром ( посіпування повік, дрібний тремор, порушенням ритму дихання, клонічні та тонічні судоми).

Гіпертензивно-гідроцефальний синдром (напруженням та вибуханням великого тім’ячка, розходженням черепних швів, розширенням венозної сітки на голові.

​

​

​

​

​

​

​

Підвищення внутрішньочерепного тиску обумовлює появу патологічних очних симптомів: «сонця, що заходить», східної косоокості, горизонтального ністагму, екзофтальму.

​

​

​

​

​

​

-Судоми;

-порушення дихання;​

-порушення рухової діяльності - парези, паралічі;​

-зригування;

-блювання;

-метеоризм.​

​

​

​

​

​

​

​1. Підготовка препаратів для зняття судомного синдрому.

2. Підготовка пацієнта та взяття біологічного матеріалу для лабораторних досліджень.

3. Спостереження за пацієнтом та вирішення його дійсних проблем.

4. Виконання лікарських призначень.

5. Вирішення супутніх проблем та потреб пацієнта.

6. Навчання оточуючих елементам догляду за хворою дитиною.​

​

​

​

​

​

​​​1.1. При судомах - спостереження за прохідністю верхніх дихальних шляхів (голова повернена на бік), захист дитини від механічних травм (дитину покласти на м'яку рівну поверхню).

1.2. Введення седативних препаратів:

-діазепам (седуксен, сібазон)-0,5%-0,3-0,5 мг/кг;

-10% р-н фенобарбіталу;

-20% р-н оксибутирату натрію - при наявності апаратного дихання.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​​1.3. Підготовка пацієнта до взяття крові з вени для визначення вмісту калію, натрію, кальцію, р-н крові, рівня глюкози.

​

​

​

​

​​​1.4. Підготовка пацієнта та інструментарію до проведення:

​-нейросонографії

-комп’ютерної томографії;

-пункції спинномозкової рідини;

​-офтальмоскопії;

​-електроенцефалографії;

​-ехоенцефалографії;

-реоенцефалографії.

​

​

​

​

​​​2. Виконання лікарських призначень:

2.1.​ Проведення дегідратаційної терапії - лазикс 2-3 мг/кг в/в.

2.2. Проведення антигеморагічної терапії​ - амінокапронова кислота 5%-0,5 мл в/в краплинно, 5% р-н аскорбінової кислоти.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​​​3. Спостереження за пацієнтом та вирішення його дійсних проблем:

3.1. ​ Дитину  помістити у кювез у реанімаційному відділенні для новонароджених.

3.2.​ У кювезі забезпечити підвищене положення головного кінця, створити комфортні умови: -температура у кювезі 32-34 ⁰С,

-вологість – 90%,

-оксигенотерапія.

​

​

​

​

​

​

​

​​​3.3. Створити максимальний спокій (щадний режим, обережне маніпулювання).

3.4. Годування в першу добу проводиться через зонд, далі в залежності від вираженості смоктального та ковтального рефлексів.

3.5. Холод над головою дитини.​

3.6. Проводити постійний моніторинг життєважливих функцій новонароджених.

​

​

​

​

​

​

​

​​​3.7. При метеоризмі - введення газовідвідної трубки, масаж животика, зігрівальний компрес на животик.​

​

​

​

​

​

​

​

​​​3.8. При блюванні, зригуванні голову повернути набік.

Після блювання обробити слизову ротової порожнини кип'яченою водою.

​

​

​

​

​

​

​

​4. Вирішення супутніх проблем та потреб пацієнта.

5. Навчання матері та оточуючих елементам догляду за хворою дитиною.​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

- Покращення загального стану пацієнта;

- нормалізація діяльності центральної нервової системи - зникнення неврологічних порушень;

- виявлення та оцінка нових проблем пацієнта(можливих ускладнень).

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​Антенатальна:

-раннє виявлення і лікування патології​ вагітності;

-раціональне, обережне ведення пологів;

-запобігання і лікування гіпоксії і асфіксії.​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

Основна література:Медсестринство в педіатрії: підручник / В.С. Тарасюк, Г.Г. Титаренко, І.В. Паламар та ін. — - підручник Київ „Медицина”, 2021 р. - ст.69-88

​

​Додаткова література: С.К. Ткаченко, Р.І. Поцюрко „Педіатрія з курсом інфекційних хвороб та основами імунопрофілактики” - підручник Київ „Медицина”, 2021 р. - 188-208

​

​Інтернет-ресурси:

https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0009282-05#Text

Завдання для самопідготовки:​ підготувати інформацію на тему:

1.​ "Методика проведення масажу та гімнастики у дітей раннього віку".

​

​

​

​

​

​

​

​

​

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ​!