​Прочитай уважно фрагмент твору

​- От знайдибіда, авантюрист шмаркатий! Ванькоо-о! Вилазь зараз же! Бо такого втру маку — тиждень чухатимешся! Вилазь, чуєш! Ми лежимо в густих бур'янах, уткнувшись у землю носами, й не дихаємо.

- Вилазь, убоїще, бо гірше буде! Ти ж мене знаєш!

- Знаю, знаю, - ледь чутно зітхає мій друг і нарешті наважується подати голос.

- Діду! - жалібно озивається він.

- Діду, ви одійдіть за хату, ми виліземо. Бо ж ви битиметесь.

- Вони ще мені умови ставлять, вишкварки! Ану вилазьте!

- Та ми ж не хотіли. Ми ж хотіли метро. Таке, як у Києві. Одійдіть, діду.

- Я вам дам метрА! Я вам такого метрА дам, що... Довго ще тривають переговори. Нарешті дід востаннє лайнувся, закашлявся і почовгав за хату.

​Ми вилазимо з бур'янів... Біля свинарника нас зустрічає гундосим рохканням п'ятипудова льоха Манюня, противна й плямиста, як географічна карта. Це через неї ми вскочили в халепу. У нас була прекрасна, благородна ідея - провести під свинарником метро. Це мало бути сюрпризом. Перша лінія метро у Васюківці! Станція «Клуня» - станція «Крива груша». Три копійки в один кінець. Родичі - безплатно. З учительки арифметики - п'ять копійок. Ми вже підкопалися майже до половини непередбачена катастрофа! - клята льоха наше метро. Провалитися вона зуміла, а І зняла такий вереск, що причовгав дід. Ну - Ще не скінчили, анциболотники? - так несподівано гримнув ззаду дід Варава, що ми аж поприсідали. Попались-таки. Спереду стіна свинарника, з боків густі бур'яни, ззаду дід Варава. Тікати нікуди... - Кінчайте, шминдрики, і йдіть учити вроки, екзамент на носі.