​ІІІ Універсал УЦР

• ​прийнято 20 (7) листопада 1917 р. як реакцію на події збройного повстання більшовиків у Петрограді (жовтнева революція)

• ​проголосив утворення УНР - Української Народної Республіки як складової частини Росії (небільшовицької)

• ​започаткував соціально-економічні перетворення в державі

​Тези ІІІ Універсалу

• УЦР – вищий законодавчий, а Генеральний Секретаріат – вищий виконавчий орган УНР до установчих зборів;

• скасування права власності на поміщицькі, удільні, монастирські, церковні та інші землі нетрудових господарств;

• земля – власність народу і має перейти до нього без викупу (до Установчих зборів землею порядкували земельні комітети, обрані народом);

• введення 8-годинного робочого дня;

• підтримка мирних переговорів для завершення Першої світової війни;

• скасування смертної кари;

• амністія політичним в’язням;

• вибори до Установчих зборів призначалися на 27 грудня (9 січня) 1917 р.

Як ви вважаєте:​

В чому була проблема ІІІ Універсалу, через що частина суспільства його не сприймала?​

​Встановлення кордонів УНР

​III Універсал визначав кордонами УНР кордони 9 українських губерній Російської імперії. Зазначалося, зокрема, що «до території Української Народної Республіки належать землі, заселені в більшості українцями: Київщина, Поділля, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (без Криму)». Ураховуючи, що українці проживали й за межами 9 губерній, остаточне встановлення кордонів УНР шляхом «прилучення частини Курщини, Холмшини, Вороніжчини, так і суміжних губерній та областей, де більшість населення українська», українські лідери планували вирішити після відповідних переговорів із сусідами.

Вільне козацтво

Українські громади створювали загони самооборони, що отримали назву Вільне козацтво. 16-19 жовтня 1917 р. в м. Чигирині відбувся Перший з’їзд Вільного козацтва, який відображав інтереси 60 тис. козаків України й Кубані. Козацтво обрало Генеральну раду з 12 осіб і почесного отамана — командира 1-го Українського корпусу генерала П. Скоропадського. З’їзд підтримав Центральну раду.

​Галицько-буковинський корпус Січових стрільців

Роль опори й захисника Української революції відігравали й славнозвісні січові стрільці, які опинилися на теренах Російської імперії як військовополонені.

​

​Перший історик січових стрільців В. Кучабський розповідав, як вони «здирали австрійські відзнаки зі своїх мундирів і, хто як міг, почали втікати з російських таборів... І так звідусіль пішли всі найсміливіші, найбільше національно-революційні елементи Галичини з таборів полонених, щоб стати на службу Українській державі... Ішли з надволжанських степів, з Уралу, Сибіру, ішли з Туркестану й пограниччя Китаю й Паміру, навіть із полярних тундр Мурмані йшли. Ішли в столицю України обдерті, голодні й босі, без копійки в кишені»

​

Так у Києві утворилася ціла колонія західноукраїнських бранців, які активно включалися в роботу революційних органів влади. Коли ж над УНР нависла загроза війни з більшовицькою Росією, багато з них у листопаді 1917 р. поступили на військову службу в Галицько-Буковинський курінь січових стрільців. Початкова чисельність куреня становила 600 вояків. Курінь здійснював охорону УЦР, штабу КВО. У січні-лютому 1918 р. курінь брав участь у захисті Києва від більшовицьких окупантів і придушенні київських більшовицьких повстанців. У березні 1918 р. був реорганізований у полк січових стрільців, а восени — у корпус. Командиром полку був призначений Є. Коновалець, начальником штабу — А. Мельник.

​Події 1917 р. в Криму

Вмирають держави, уряди  й люди,

але нації продовжують жити та

шукають шляхи визволення від гноблення​

ДЗ​

1. Читати пар. та 7 (пункт 3) та 9.

2. Виконати тест (Classroom)​.