Хронічний гломерулонефрит.

Частіше хронічний гломерулонефрит є наслідком перенесеного гострого гломерулонефриту в результаті неефективної терапії ,  чи безсимптомного, латентного перебігу гострого нефриту ,  де хворим, як правило, лікування не проводилось. При відсутності в анамнезі відомостей про перенесений гострий гломерулонефрит деякі автори виділяють первинну форму хронічного гломерулонефриту.

Скарги хворих можуть бути різноманітними і залежать в основному від стадії захворювання.

В ангіпертензивній стадії хворі скаржаться на загальну слабість, швидку втомлюваність, тупий ниючий біль в поперековій ділянці, зміну кольору сечі, набряки під очима, на обличчі, на ногах.

У гіпертензивній стадії до вище згаданих приєднуються скарги на головний біль, головокружіння, іноді носові кровотечі, задишку, приступи ядухи вночі, серцебиття. При огляді стан хворих в період ремісії задовільний, в період загострення хвороби може бути тяжким.

Шкіра бліда, набряки на обличчі, під очима (facies nephritica). Набряки можуть бути масивними, іноді їх може не бути. Можливе відкладання кристалів сечовини на шкірі.

При огляді ділянки серця відмічається зміщення верхівкового поштовху назовні від лівої середньо-ключичної лінії, що зумовлено гіпертрофією лівого шлуночка, а при його дилятації  - верхівковий поштовх  розлитий.

розвивається приблизно у 20-25% хворих, проявляється зменшенням діурезу, набряками, характерними змінами крові, сечі: гіпо- і диспротеінемією (гіпергама-глобулінемія, гіпоальбумінемія), гіперліпідемією, протеінурією понад 3,5 г/л, циліндрурією (гіалінові, зернисті, рідше - восковидні). Порівняно часто виникають інтеркуреёнтні інфекції, що провокують загострення захворювання.

здійснюють з урахуванням клінічного варіанту ,  фази ,  стадії хвороби. Слід уникати переохолоджень ,  фізичних перевантажень ,  психоемоційних стресів. У фазі загострення - лікування стаціонарне. Призначається дієта № 7, обмеження солі до 10 г ,  а при нефротичному варіанті до 6-8 г на добу.

патогенетичні засоби (кортикостероїди, цитостатики, амінохінолінові препарати) - у ангіпертензивній стадії;  гіпотензивні (b-адреноблокатори, метилдофа, апресин і інші) за наявності гіпертензії; діуретики (фуросемід, урегіт, гіпотіазид) призначають при набряковому синдромі; антикоагулянти і антиагреганти (гепарин, курантіл, індометацин) переважно в гіпертензивній стадії, іноді вдаються до гемосорбції, плазмафорезу.

Якщо виникають інфекційні ускладнення, призначаються антибіотики.