Баскетбол

Кисть руки, що кидає, знаходиться зверху м'яча, пальці спрямовані вперед і дещо розчепірені.

Ліва рука підтримує м'яч збоку.

Середній і вказівний пальці нібито позначають центральну вісь м'яча (іноді для знаходження центру рекомендується використовувати лінії на м'ячі).

М'яч утримується подушечками пальців і двома третинами долоні, але у жодному разі не кладеться на долоню повністю – між нею та м'ячем обов'язково повинен бути вільний простір.

Стопи розташовуються паралельно одна до одної на ширині плечей, носки спрямовані на кошик, права нога на третину стопи знаходиться попереду лівої (для лівші - навпаки), вага тіла рівномірно розподіляється на обидві ноги. П'яти мінімально (“ на товщину газетного паперу ”) відриваються від підлоги.

Вага розподіляється рівномірно

на обидві ноги.

Коліна напівзігнуті (кут згинання у коліні є індивідуальним для кожного гравця). Це дуже важливе положення для того, щоб під час розгинання ніг виник “ ефект пружини ”.

Погляд спрямовується на передню дужку кошика.

Необхідно стежити за тим, щоб лікоть руки, що кидає, у жодному разі не відходив далеко убік, коли ж ні, то виникатиме бокове обертання м'яча, що негативно позначиться на стабільності влучень.

Ф. Ньюман (США) протягом 24 годин 29 – 30 вересня 1990 р. влучив 20371 штрафний кидок із 22049 спроб із процентом влучення 92,39 %. Також йому належить рекорд із пробиття кидків із заплющеними очима – 5 лютого 1978 р. він влучив 88 разів поспіль.  

Видатний баскетболіст

У. Чемберлен (США) мав дуже низький процент влучень штрафних кидків

(за кар'єру 51,1 %). Але

саме через нього

було змінено правила пробиття штрафних кидків. На початку своєї кар'єри

він часто виконував їх так: розбігався, відштовхувався біля штрафної лінії й у стрибку закидав

 м'яч зверху.