Зарубіжна література

2. Коли Данте заледве виповнилось тринадцять років, його заручили з Джеммою ді Донаті і через 14 років вони одружились, але істинним коханням та музою поета стала Беатріче Портінарі.

3. Хоч Данте і Беатріче були сусідами і бачились досить часто вони розмовляли всього двічі. За спогадами Данте вперше вони розмовляли коли йому було 9 років, на світській вечірці, куди його взяв зі собою батько, а вдруге аж через 9 років, коли вони випадково зустрілись на вулиці.

5. Данте і Беатріче стали символами любовної пари такими як Петрарка і Лаура, Трістан та Ізольда, Ромео і Джульєтта.

6. Свого часу Данте навіть вибрали на посаду пріора, але він був втягнутий в політичний конфлікт між партіями білих та чорних гвельфів і разом зі своєю партією білих гвельфів був вигнаний з Флоренції. Так почалися поневіряння поета по всій Італії, більше за життя до Флоренції він не повернувся.

7. Данте Аліг'єрі помер по дорозі з Венеції в Равенну у віці 56 років. Коли прах Данте транспортували з Равени в рідну Флоренцію урна була викрадена монахами з сусіднього монастиря, які не бажали розлучатися з поетом.

«Божественна комедія». Задум та ідейний зміст. Данте почав працювати над твором приблизно в 1307–1313 рр. і завершив у 1321 р., незадовго до смерті. Твір був опублікований під назвою «Божественна комедія» у 1555 р. у Венеції. 

Данте назвав твір комедією згідно з риторикою свого часу. Трагедією в ті часи вважали поетичний твір високого стилю із захопливим початком і жахливим кінцем, написаний латиною. А комедією називали твір із благополучним фіналом, написаний народною мовою. «Божественна комедія» створена середнім стилем, не латиною, а рідною для поета італійською мовою.

Основний сюжет твору становить подорож героя потойбічним світом. Цей прийом до Данте використовували видатні митці — Гомер, Овідій та Вергілій. У середньовічній релігійній літературі існував жанр «видіння», у якому письменники зображували муки грішників або раювання праведних у потойбічному світі. Однак у Данте «подорож душі після життя» перетворюється на всеосяжну картину сучасної йому Італії та всього людства.

Грандіозну будову поеми нерідко порівнюють з храмом, де кожна деталь точно виважена й розрахована. Три частини охоплюють потойбічний світ згідно з уявленнями середньовічної людини: «Пекло», «Чистилище», «Рай». Однак поет розглядає його вже з погляду доби Відродження, осмислюючи земне життя та його духовну мету. 

Символічна цифра «три», що втілює божественну Трійцю, — свідомий задум письменника. Кожна частина містить 33 пісні, а всього в поемі 100 пісень разом із вступом. Форму терцини (тривірша) використано в усіх частинах поеми. До того ж у кожній частині приблизно однакова кількість рядків: «Пекло» — 4720, «Чистилище» — 4755, «Рай» — 4758, а всього в поемі — 14 233 рядки.